Редакція матеріалу від: 02.01.2020, 13:45
Щиро дякуємо дитячому та сімейному психологу Светлана Ройз за підтримку флешмобу “Запитай дитину про булінг”.
Публікуємо її поради, що стануть розділом майбутньої книги: що робити у ситуації, яка доволі часто складається у сім’ях.
Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.
Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи? На ці всі питання відповідає Світлана Ройз:
ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ БАТЬКАМ, ТОМУ ЩО ВОНА МІРКУЄ:
Я ВПОРАЮСЯ САМ
▫дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен …
▫у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності
▫у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням
▫коли у дитини відсутній досвід для оцінки ситуації та усвідомлення серйозності того, що відбувається
НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ ВАЖЛИВОЮ
▫дитина просто не звернула увагу на ситуацію
БАТЬКИ РОЗГНІВАЮТЬСЯ
▫коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків
БАТЬКИ ЗАСМУТЯТЬСЯ
▫ можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, тому що вони сприймаються нею як “менша фігура”
БАТЬКИ ВСЕ ОДНО НЕ ЗАХИСТЯТЬ
▫ якщо батьки у складних для дитини ситуаціях її не підтримують , не дають відчуття опори і захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі)
БАТЬКИ РОЗЧАРУЮТЬСЯ
▫можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»
▫є сім’ї, де прагнуть до “ідеальності”, в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення у спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі
▫ якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину
▫ занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків
НАДМІРНА УВАГА ТА КОНТРОЛЬ БАТЬКІВ
▫якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит
▫відсутність у батьків вміння слухати
▫ перебивання та коментування розповіді дитини
▫нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад
▫відсутність довіри між батьками та дитиною
БАТЬКАМ АБО ІНШІЙ ЛЮДИНІ (ДРУГУ) ЗАШКОДИТЬ РОЗПОВІДЬ
▫можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності)
БАТЬКАМ НЕ ЦІКАВО
▫якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ
▫якщо дитина хоче говорити – слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить
▫пам’ятайте, що життя дитини – це не тільки школа та навчання
▫усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість Якщо вона відчуває, що ми – дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися
▫пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки – частина успіху
▫показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки …
Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в “неналежному місці”, або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації!
▫створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість
▫розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини
▫говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини!
Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її!
Всього найкращого вам та вашим сім’ям!