Тимчасове заступництво без звільнення від своєї основної роботи
Залежно від посад та ситуації, яка склалася в організації чи установі, є можливість використовувати тимчасове заступництво без звільнення від основної роботи. Оплата праці у цьому випадку визначається статтею 105 Кодексу законів про працю України, а саме: працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Покладання обов’язків тимчасово відсутнього працівника оформляється наказом (розпорядженням) керівника.
Для установ, закладів та організацій бюджетної сфери розміри цих доплат визначаються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери”. Водночас у пункті 3 вищезгаданої постанови зазначається, що працівникам за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників (на час відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо) встановлюються доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
Тимчасове заступництво керівника зі звільненням від своєї основної роботи
Також у трудовому праві застосовується тимчасове заступництво зі звільненням від своєї основної роботи, яке застосовується для заступництва керівників. У цьому випадку тимчасовий заступник виконує виключно чужі обов’язки – обов’язки керівника, і на період заступництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.
У листі-роз’ясненні Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11 зазначається, що виконання службових обов’язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язано із розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, – є тимчасовим замісництвом. Працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи.
Таке заступництво керівника оформлюється наказом (розпорядженням) уповноваженого органу, у випадку заступництва закладу загальної середньої освіти – видається наказ управління (відділу) освіти.
У випадку тимчасового заступництва зі звільненням від своєї основної роботи виплачується різниця між фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує.
Якщо ж тимчасово відсутнього керівника заміщує штатний заступник чи помічник директора (у разі відсутності посади заступника) різниця в окладах не виплачується. Ця вимога встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери”
Призначення тимчасового виконуючого обов’язків державного службовця
Законом України “Про державну службу”, зокрема у статті 31, передбачено, що з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб’єкт призначення може прийняти рішення:
1) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії “А” на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу;
2) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу;
3) про тимчасовий розподіл обов’язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.
Зверніть увагу, що строк тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці.
Оплата праці на час виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби передбачена частиною четвертою статті 52 Закону України “Про державну службу”, крім випадку покладення виконання обов’язків на відповідного заступника, і передбачає наступне:
- виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
- виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей», який реалізує Центр інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ULEAD з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.