Простій – це зупинення роботи, яке викликане одним із таких факторів:
- відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи;
- відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи;
- невідворотною силою;
- іншими обставинами (стаття 34 Кодексу Законів про працю України).
Оплата простою залежить від того, був він спричинений із вини працівника чи іншими факторами.
Оплата простою з вини працівника
Статтею 113 Кодексу законів про працю України визначено, що час простою з вини працівника не оплачується. Трудове законодавство не визначає випадки простою з вини працівника. Юристи на LIGA ZAKON зазначають, що причинами простою з вини працівника можуть бути:
- порушення трудової дисципліни;
- порушення техніки безпеки;
- навмисне пошкодження виробничого обладнання;
- інші причини.
Оплата простою не з вини працівника — трудове законодавство
Відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України, час простою не з вини працівника, зокрема на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника, для людей, які його оточують, і/або навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Також ці норми оплати простою зазначаються в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 “Щодо організації роботи під час простою на підприємстві”.
Оплата простою працівникам закладів загальної середньої освіти
Під час пандемії COVID-19 і воєнного стану у керівників закладів освіти, працівників цих закладів виникали та виникають питання щодо оплати простою.
Освітній омбудсмен роз’яснює, що положення статті 113 Кодексу Законів про працю України встановлює нижню границю оплати простою — 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), але водночас не передбачає заборону здійснювати оплату простою вище, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто законодавство не забороняє керівнику закладу освіти виплачувати працівникові повну середню заробітну плату. Більший розмір оплати простою може встановлюватися галузевими нормативними документами та колективними договорами. Але простій не може оплачуватися менше, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Процедура виплати заробітної плати працівникам закладів освіти під час простою також визначена листом МОН від 25.04.2022 року № 1/4444-22.
Оплата простою в умовах воєнного стану
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 “Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану”, керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні надається право в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).