Відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Ст. 60-2 КЗпПУ про можливість дистанційної роботи є нормою прямої дії та не потребує ЖОДНИХ додаткових наказів чи листів від Кабінету Міністрів України та/або від Міністерства освіти і науки України.
Згідно з листом МОН №1/3378-22 від 07.03.2022, у випадку, якщо для працівників проїзд до робочого місця неможливий у зв’язку з об’єктивними причинами (небезпека, зупинений транспорт тощо), проте вони можуть виконувати роботу дистанційно (у тому числі із використанням доступних засобів зв’язку) , МОН рекомендує видати наказ про запровадження у закладі освіти або науковій установі дистанційного режиму роботи.
Відповідно до цього ж листа, під час дистанційного режиму роботи за працівниками зберігаються права та обов’язки, визначені Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства.
Рекомендується встановити, що дистанційний режим роботи не поширюється на працівників, які знаходяться у відрядженні, а також на працівників, які призвані на військову службу (знаходяться на військовій службі відповідно до вимог чинного законодавства) або проходять службу у підрозділах територіальної оборони.
Міністерство освіти і науки видало лист № 1/3463-22 від 15.03.2022 року, у якому чітко зазначено “кожен працівник (педагогічний, науково-педагогічний та інші працівники) закладів і установ освіти, робота якого відбувається у дистанційному режимі, має самостійно визначити робоче місце та, відповідно, несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на обраному ним робочому місці, у тому числі за межами території України. Оплата праці здійснюється за тарифікацією із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
Договір та наказ про дистанційну роботу
Між роботодавцем та працівником укладається трудовий договір про дистанційну роботу. Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (зараз – Міністерство економіки України) від 05 травня 2021 року № 913-21. Це визначено статтею 60-2 Кодексу законів про працю України.
Звертаємо увагу, що, відповідно до цієї ж статті, дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі на час:
- загрози поширення епідемії, пандемії;
- необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством;
- у разі виникнення загрози збройної агресії;
- у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.
З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.
Дистанційна робота та дистанційне навчання у закладах освіти
Дистанційне навчання – організація освітнього процесу (за дистанційною формою здобуття освіти або шляхом використання технологій дистанційного навчання в різних формах здобуття освіти) в умовах віддаленості один від одного його учасників та їх, як правило, опосередкованої взаємодії в освітньому середовищі, яке функціонує на базі сучасних освітніх, інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій (пункт 2 розділу 1 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти (далі – Положення)).
При організації дистанційного навчання у закладі освіти досить рідко видається наказ (розпорядження) про дистанційну роботу, що створює певні проблеми для роботи педагогічних працівників. Адже у Положенні не прописано формат роботи педагогічного працівника під час дистанційного навчання, тому часто педагогічних працівників примушували працювати очно в закладі освіти. Ця проблема була наявна під час пандемії COVID-19 та на початку повномасштабного вторгнення, зокрема в тих закладах освіти, де немає укриття, та в тих, які знаходяться близько до або навіть в зоні бойових дій.
Право на вибір робочого місця під час дистанційної роботи
Якщо заклад працює дистанційно, педагогічні працівники самостійно обирають робоче місце. Зокрема, працівники можуть працювати з дому, з-за кордону тощо. Адже, відповідно до частини 4 статті 60-2 Кодексу законів про працю України, у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на своєму робочому місці.
Отже, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо робочого місця працівника в умовах дистанційної роботи. Також це зазначається в листі Міністерства освіти і науки України № 1/3463-22 від 15.03.2022 року та в роз’ясненні освітнього омбудсмена.
Контроль за дистанційною роботою педагогічного працівника
Дистанційне навчання – це форма організації освітнього процесу. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, учасниками освітнього процесу в закладах освіти є:
- учні;
- педагогічні працівники;
- інші працівники закладу освіти;
- батьки учнів;
- асистенти дітей (у разі їх допуску відповідно до вимог частини сьомої статті 26 цього Закону).
Відповідно до частини 4 статті 38 Закону, керівник закладу загальної середньої освіти контролює виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану. Тобто дистанційна робота педагогічного працівника контролюється директором і його заступником.
Відповідно до частини 2 статті 19 цього ж Закону, залучення будь-яких інших осіб до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) здійснюється за рішенням керівника закладу освіти. Відповідальність за зміст таких заходів несе керівник закладу освіти.
Якщо заклад освіти працює в очному або змішаному режимі
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України “Про освіту”, держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, керівник закладу освіти призначає на посаду, переводить на іншу посаду та звільняє з посади працівників закладу освіти, визначає їхні посадові обов’язки, заохочує та притягує до дисциплінарної відповідальності, а також вирішує інші питання, пов’язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства.
Отже, враховуючи ці норми, якщо заклад освіти працює в очному або змішаному режимі, а працівник є внутрішньо переміщеною особою або знаходиться за кордоном тощо і не може виконувати свої посадові обов’язки очно – дозволяти чи ні працівнику працювати дистанційно вирішує керівник закладу освіти. Водночас хочемо зауважити, що деякі професії (наприклад, технічних працівників) потребують винятково очної присутності працівника в закладі освіти.
Звертаємо увагу, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, визначених статтями 40 та 41 Кодексу законів про працю України.
Також, відповідно до частини 3 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати на необмежений строк.
Матеріал підготовлено Службою освітнього омбудсмена спільно з Центром інноваційної освіти «Про.Світ» у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей», який реалізує Центр інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ULEAD з Європою.