Важливо розуміти у контексті обмеження спільної роботи близьких осіб. Суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України “Про запобігання корупції” (далі — Закон), є, зокрема:
- державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (підпункт “в” пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону);
- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 (підпункт “а” пункту 2 частини 1 статті 3 Закону).
Працівники органів управління освітою є посадовими особами місцевого самоврядування. Керівник, заступник керівника, відповідно до статті 1 Закону, є посадовими особами юридичної особи публічного права.
Поняття близьких осіб
Частина 1 статті 1 Закону визначає, що близькі особи — це члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині 1 статті 3 цього Закону, а також:
- чоловік, дружина;
- батько, мати;
- вітчим, мачуха;
- син, дочка;
- пасинок, падчерка;
- рідний та двоюрідний брати;
- рідна та двоюрідна сестри;
- рідний брат та сестра дружини (чоловіка);
- племінник, племінниця;
- рідний дядько, рідна тітка;
- дід, баба;
- прадід, прабаба;
- внук, внучка;
- правнук, правнучка;
- зять, невістка;
- тесть, теща;
- свекор, свекруха;
- батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки);
- усиновлювач чи усиновлений;
- опікун чи піклувальник;
- особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.
Робота близької особи керівника або працівника управління освіти
Стаття 27 Закону визначає обмеження спільної роботи близьких осіб для осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону. Сюди належать і працівники управлінь освіти, оскільки вони є посадовими особами місцевого самоврядування.
Отже, з частини 1 статті 27 Закону випливає, що керівники, працівники управлінь освіти не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Але ця норма не поширюється на осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.
Частина 1 статті 1 Закону визначає, що пряме підпорядкування — це відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, зокрема через вирішення (участь у вирішенні) питань:
- прийняття на роботу;
- звільнення з роботи;
- застосування заохочень;
- дисциплінарних стягнень;
- надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Це не поширюється на осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону, якщо ж виникають обставини, що порушують вимоги частини 1 статті 27 Закону, відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані вжити заходів, щоб усунути ці обставини у п’ятнадцятиденний строк. Якщо в цей строк обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. Якщо ж таке переведення неможливе, особу, яка перебуває у підпорядкуванні, звільняють із займаної посади.
Також у цій ситуації виникає конфлікт інтересів між керівником або працівником управління та його близькою особою. Тому на працівників управлінь освіти поширюється стаття 28 Закону, норми якої ми опишемо нижче.
Крім того, Кодекс законів про працю України, а саме стаття 25-1, зазначає, що роботодавець вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації, осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
Робота в закладі освіти близької особи керівника цього закладу
Національне агентство з питань запобігання корупції роз’яснює, що стаття 27 Закону, яку ми описуємо у розділі вище, не поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права, тобто на керівників закладів освіти та їх заступників. Але на них поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, які визначені у статті 28 Закону.
Як роз’яснює НАЗК, робота у підпорядкуванні близької особи є обставиною, за якої виникає потенційний конфлікт інтересів. Докладно про види конфлікту інтересів можна прочитати в “Методичних рекомендаціях” НАЗК.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону, керівники закладів освіти та працівники управлінь освіти зобов’язані:
- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно (звертаємо увагу, що працівник закладу освіти, який є близькою особою керівника закладу освіти, не має повідомляти керівника про конфлікт інтересів, це керівник закладу має повідомляти про конфлікт інтересів своєму безпосередньому керівнику);
- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу (частина 3 статті 28 Закону).
Відповідно до статті 29 Закону, конфлікт інтересів може врегульовуватися через застосування зовнішніх заходів або самостійно.
Відповідно до “Методичних рекомендацій” НАЗК, кожен із заходів врегулювання конфлікту інтересів обирається залежно від:
- виду конфлікту інтересів (потенційний або реальний);
- тривалості конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий);
- суб’єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації);
- наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання;
- наявності (відсутності) згоди особи на застосування заходу (щодо переведення);
- можливості залучення до прийняття рішень інших працівників (щодо усунення від виконання завдання).
Докладно про правила вибору заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів читайте в “Методичних рекомендаціях” НАЗК.
Якщо в керівника закладу освіти є сумніви щодо наявності в нього конфлікту інтересів — він має право звернутися за роз’ясненням до НАЗК (частина 5 статті 28 Закону).
Додаткова література та публікації:
Методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції // НАЗК. — 21.10.2022.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей», який реалізує Центр інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ULEAD з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.