Головний сайт освітнього омбудсмена  

На цьому сайті розміщуються роз’яснення та відповіді на найпоширеніші запитання, які хвилюють учасників освітнього процесу
×
Освіта А-Я

Щиро дякуємо дитячому та сімейному психологу Светлана Ройз за підтримку флешмобу "Запитай дитину про булінг".
Публікуємо її поради, що стануть розділом майбутньої книги: що робити у ситуації, яка доволі часто складається у сім’ях.

Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.

Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи? На ці всі питання відповідає Світлана Ройз:

ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ БАТЬКАМ, ТОМУ ЩО ВОНА МІРКУЄ:

Я ВПОРАЮСЯ САМ
дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен …
у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності
у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням
коли у дитини відсутній досвід для оцінки ситуації та усвідомлення серйозності того, що відбувається

НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ ВАЖЛИВОЮ
дитина просто не звернула увагу на ситуацію

БАТЬКИ РОЗГНІВАЮТЬСЯ
коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків

БАТЬКИ ЗАСМУТЯТЬСЯ
можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, тому що вони сприймаються нею як “менша фігура”

БАТЬКИ ВСЕ ОДНО НЕ ЗАХИСТЯТЬ
якщо батьки у складних для дитини ситуаціях її не підтримують , не дають відчуття опори і захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі)

БАТЬКИ РОЗЧАРУЮТЬСЯ
можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»
є сім’ї, де прагнуть до “ідеальності”, в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення у спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі
якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину
занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків

НАДМІРНА УВАГА ТА КОНТРОЛЬ БАТЬКІВ
якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит
відсутність у батьків вміння слухати
перебивання та коментування розповіді дитини
нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад
відсутність довіри між батьками та дитиною

БАТЬКАМ АБО ІНШІЙ ЛЮДИНІ (ДРУГУ) ЗАШКОДИТЬ РОЗПОВІДЬ
можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності)

БАТЬКАМ НЕ ЦІКАВО
якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ
якщо дитина хоче говорити – слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить
пам’ятайте, що життя дитини – це не тільки школа та навчання
усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість Якщо вона відчуває, що ми – дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися
пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки – частина успіху
показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки …
Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в “неналежному місці”, або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації!
створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість
розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини
говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини!

Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її! 

Всього найкращого вам та вашим сім’ям!